Шевченко у вимірі епохи

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

    

 

    

 

 

    

    Рвучкий, нестримний, пронизливий вітер… і дощить, заливаючи шибки школи, яка упродовж останніх місяців готувалася приймати тих, хто хотів би під час науково-практичної конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження Т. Шевченка, висловити свій погляд на творчість пророка, поділитися своїм дослідженням щодо творчої особистості Кобзаря. На згадку приходять  слова : «Реве та стогне…», «горами хвилю підійма…», - та ні, ця грізність поезії не співзвучна із сьогоднішнім днем, це лише дощить… і нестримний вітер.

    15 травня 2014 р. у СЗШ № 60 м. Львова відбулася конференція «Шевченко у вимірі епохи», до якої долучилися не лише учні школи, учителі, громадськість, а й учні та учителі навчальних закладів  Залізничного району.

Творча, велична та урочиста, і водночас затишна  аура панувала у  рекреації школи, на стінах якої вислови письменників про  Т. Шевченка,  на шибках – світлини, які передають зміст модельного уроку  у музеї А. Шептицького та кімнаті - музеї Т. Шевченка у картинній галереї  м. Львова, навколо жовто – блакитним пасмом розвіюються прапорці як  невід’ємний атрибут національної символіки.

    Гімн Ураїни, «Реве та стогне», «Думи мої…», «Заповіт» - урочисте  відкриття  конференції  миттю огорнуло учасників  щирими  віршами Кобзаря . «Юні науковці», «Юні художники» та «Учитель- новатор, дослідник, практик» - це модулі, у яких здійснювалась робота учителів, учнів. Свої неперевершені мультимедійні презентації щодо творчості та життя письменника  представили юні науковці. Творили свої шедеври  юні художники під мелодію, яка перенесла у час героїв Шевченкових творів; не менш плідною  була праця учителів : феномен Шевченка, його вплив на  державотворення та національну свідомість, його світогляд і біблійні переконання, а також  його значущість у контексті світової літератури – це теоретична складова модуля, і модельні уроки, вивчення творчості Шевченка на уроках історії , християнської етики, світової літератури, у позаурочний час – практична складова модуля «Учитель -новатор, дослідник, практик».

    Англійською, німецькою, іспанською, польською, французькою, українською мовами лунали поезії письменника, і, звичайно, пісні, такі мелодійні,  зачаровуючі, глибокі і водночас – прості і зрозумілі кожному українцю, лились із аудиторії школи, де натхненно і свідомо вклав свою працю у вивчення феномена  Т. Шевченка кожен учасник конференції.

    Дощ трішки вщух… Погода ніби приборкадла свої наміри – і тут  Шевченкове слово мало силу.

   Усміхнені , втомлені, проте окрилені, учні, учителі  підводять підсумки. Лунає пісня  – не на слова Шевченка та про Україну, яку хотів письменник бачити вільною, незалежною.

 

Мартинів Мирослава Мар’янівна, 

вчитель української мови і літератури, методист  НМЦО м. Львова