Автопортрети Шевченка

    Мистецька спадщина Т. Шевченка нараховує понад 1000 творів, серед яких представлені різні жанри – портрет, пейзаж, побутова картина. Особливе місце  у портретній творчості художника посідають автопортрети, до яких він звернувся ще в перші роки перебування в Петербурзькій академії мистецтв. Упродовж життя Шевченко створив понад 30 малярських та графічних автопортретів.

    Найраніший із тепер відомих автопортретів виконаний на початку 1840 року в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. У творі — романтично піднесений образ молодого художника-поета, якому на той час виповнилося 26 років і який знаходиться на злеті своїх творчих сил. Для цього автопортрету митець обирає складний ракурс – корпус зображує у профіль, а голову з розворотом в три чверті (контрапост), тим самим підкреслюючи виразність, життєвістть, динамічність свого образу. Твір, на жаль, не завершений.

    Автопортрет, нарисований в Яготині 23 — 26 вересня 1843 і подарований Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна», зображує Шевченка за роботою. Портрет виконаний вільним, упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді.

    Перший автопортрет на засланні, порушивши царську заборону писати і малювати, Шевченко намалював 1847 р. в Орській фортеці. Це портрет поета в солдатському мундирі і кашкеті-безкозирці. Тяжкі муки вже наклали відбиток на обличчя Шевченка, на якому вражають широко розкриті, сповнені скорботи очі.

    З автопортретів, виконаних під час перебування в Аральській експедиції (1848—1849), до нас дійшов лише один, що його художник незабаром подарував А. Венгжиновському в Оренбурзі. Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив в експедиції, — звичайному цивільному пальті і світлому кашкеті з великим козирком, на обличчі — сліди втоми від нелегких мандрів. Він виконаний у техніці сепії.

    До періоду перебування в Новопетрівській фортеці (1850-1857) належить низка автопортретів та жанрових малюнків, до яких Шевченко увів автопортрети: «Шевченко і байгуші», «Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою» та ін.

    Повернувшись із заслання до Петербурга в 1858 році, Шевченко створює кілька автопортретів переважно в техніці офорта. Працюючи над ними, художник часто користується фотографіями. Так, ймовірно, фотографією А. Деньєра, зроблоеною 1859 р., Шевченко 1860 року створює автопортрет у шапці й кожусі.

    До 1860 року належить і «Автопортрет зі свічкою». За малюнком, виконаним 1845, що його Шевченко відшукав аж у травні 1860 р. він створив автопортрет зі свічкою, в якому майстерно передав ефект освітлення — боротьбу світла з темрявою, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті привертає увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів.

    Останній автопортрет, виконаний 1 лютого 1861, відтворює образ безнадійно хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору.

Мартинів Мирослава Мар'янівна,

методист НМЦО м. Львова